design
Elmuna.com
Туризм :: РОДИНА ПЕХІВ

Не більш як за чверть кілометра, на одній з вулиць, до воріт садиби під’їхала чиясь автівка, з якої виходять чоловік і жінка і йдуть, як згодом з’ясувалося, до свого подвір’я. Я наздогоняю цих людей, і вибачаючись питаю, чи не відомо їм щось про номера домів, що були за часів Горніх Черношіцех, Одночасно розказую про себе і про мету своїх пошуків. Познайомилися. Чоловік приблизно мого віку, голова родини, пан Томаш Пех з донькою, пані Ганною, яка знає російську мову. Тож, мені знову пощастило, бо мав зручність з ними поспілкуватися. Пехи дуже люб’язно запросили мене до свого подвір’я. З будівлі, нам на зустріч, вийшла дружина пана Томаша, пані Гелена. Пригостили мене чаєм, всадивши за літнім столиком в тіні, біля будинку.

У добре доглянутому подвір’ї ростуть якісь фруктові дерева, але переважно кущі квітів. В окремій хатинці невеличке своє господарство, домашні птахи та інше. В добротному, одноповерховому будинку живуть лише старі. Донька з родиною мешкає в іншому місті. Пан Томаш, чоловік міцної статури та з ясною головою, на рік молодший за мене, розказав, що номера садиб змінили ще в 50-х роках. Їхня адреса тепер – Черношіце – 2, вулиця Доктора Янскего, а раніше це було селище Мокропси, розташоване поблизу річки. Як шуткував пан Томаш, назва селища походила від Мокрих Псів, яких, ймовірно, в селищі колись було чимало, тому – Мокропси.

Пан Томаш мав тісні стосунки з кимсь із місцевих посадовців в Черношіцех, тому, пообіцяв дізнатись подробиць стосовно перенумерування подвір’їв селища і знайти те подвір’я та будівлю де жив І.Труба в 20-ті роки, а мені буде треба зателефонувати йому через пару днів. Потім, пан Томаш відвіз мене своєю автівкою на залізничну станцію, за що я також був йому дуже вдячний, бо встиг до поїзда саме вчасно, чим зберіг для себе чимало часу.



Besucherzahler myspace com
счетчик посещений