design
Elmuna.com
Туризм :: ГОРНІ ЧЕРНОШІЦЕ, 95 – КАРЛШТЕЙНСЬКА, 282, ПАНІ НЕЙМАНОВА

…Маєток в самому кінці вулиці, все так, як змальовував І.Труба в своєму листі до родини, незважаючи на те, що промайнуло 80 років.

…Височині дерева листяного лісу спускаються з гори прямо у подвір’я.

За штахетниковим парканом і гратчастими воротами проглядаються одноповерхові, з мансардами, світлого кольору, житлові та господарські, приємної на око архітектури, будівлі. Вони, під високими дахами, вкритими яскраво червоною черепицею, яка, на фоні галявин зеленої, свіжо підрізаної трави, з вузенькими кам’яними доріжками, із виставленими по обіч великими вазонами квітів, разом складають враження чудового, неповторного дизайну.

Пан Томаш натиснув на кнопку дзвоника що на воротах. На подвір’ї з’явився чорнявий, доброзичливий, якоїсь кудлатої породи, песик, а за ним дві жінки середнього віку, одна з яких на вигляд старша. Старша підійшла до хвіртки. Пан Томаш відрекомендувався сам і відрекомендував мене, пояснив мету нашого візиту і одночасно запитавши, чи можна зайти у подвір’я, подивитись. Нас впустили.

На мої запитання вдалося дізнатись, що старша за віком, пані Нейманова, раніш була господинею цього маєтку, та продала його молодшій, пані Маркетовій, а сама тепер живе в Празі, та зараз, в суботу, у вихідний день, приїхала сюди в гості, на відпочинок.

Житловий будинок будувався у 1907 – 1908 роках архітектором Котерою, який помер у 1930 році. Власником маєтку був пан Кратохвил, дід чоловіка пані Неймановій, який помер у 1910 році. От така коротенько історія цього маєтку, де колись наймав собі житлове приміщення Іван Труба, де бували у нього в гостях друзі – емігранти, перш за все Дмитро Дорошенко з дружиною Наталкою, та інші.

В літку тут чудове місто для відпочинку, але, я ще додатково уявив собі, що не від розкішного життя емігранта, забрався сюди, на край села, Іван Труба, звідки, аж за 80 кілометрів, їздив на роботу в Подєбради.

Сфотографувавши, як кажуть, все і вся, подякувавши пані Нейманову і пані Маркетову, попрощавшись з ними, ми з паном Томашем поїхали до його оселі. По дорозі, пан Томаш показав мені греблю на річці Бероунка, де ще з давніх часів, енергія течії використовувалася для млина, і навіть тепер крутить електрогенератор. Показав однофермовий залізничний міст колії Прага – Пільзень, ферму якого, можливо колись, проектував І.Труба, коли працював на заводі «Шкода», в Пільзені.

Помилувавшись чудовим краєвидом лісистих гір проміж яких несе з Пільзеня свої води Бероунка, пан Томаш повіз мене до свого дому, де нас вже чекала його манжела (дружина), пані Гелена.

Перш за все, господарі нагодували мене суто чеськими стравами: полевкою (так по–чеські зветься суп) із цвітною капустою, кнедліками (це також чеська страва з доволі великого шматка або кулі, замішаного по спеціальному рецепту вареного тіста, що потім ріжеться ниткою на певні долі та заливається якимсь соусом, чи то грибним, чи то м’ясним, тощо, і подається до столу із свіжими овочами ), та кавою.

Після такого обіду, подякувавши господиню, попрощавшись з нею, поїхав на залізничну станцію, куди пан Томаш, люб’язно відвіз мене на своїй автівці.

Щиро подякував пана Томаша, я сів в поїзд до Праги і дивився з вагону на свого благодійника, як він, проводжаючи мене своїм поглядом, стоїть на пероні, аж доки мій вагон не зник з його очей.

На Різдвяні Свята я щиро привітав усю родину Пехів, побажавши усім міцного здоров’я і щастя…

А яким чином, запитаєте, з’явився 95-й номер на вулиці Поштовій?

Та все дуже просто. Коли в 50-х роках минулого сторіччя призначали нові номери, то одне подвір’я не помітили, та згодом йому надали номер, котрий також, якимсь чином, залишився вільним. Як бачимо, безладдя трапляються не лише в Україні.

Цього дня я іще встиг відвідати інститут, де у швейцарів тримав свої речі, щоб скористатися душем, який мені люб’язно надавав пан Йозеф Несвадьба.



Besucherzahler myspace com
счетчик посещений