design
Elmuna.com
Туризм :: ДОРОГА ДО БРНО. ЧЕСЬКО – АВСТРІЙСЬКИЙ КОРДОН

О пів на одинадцяту дня я від’їжджаю автоекспресом на Відень з пересадкою в Брно, столиці бувшої Моравії. Коштував цей переїзд – 270СК.

До побачення, Прага!

Автобус компанії «Student Agency» від празької автостанції « Florenc», вирушив за графіком. Минають останні 5-ти, 7-ми поверхові столичні будівлі, архітектури минулого століття, ми «пливем» до столиці бувшої Моравії, до Брно. Перед очима сучасна західноєвропейська автострада, мов затікає під лобове скло автобуса. Стіни хвойного лісу яким покритий гірський схил узбочини, змінюється на простори полів, засаджених сільськогосподарськими культурами. По узбіччям періодично стоять рекламні бігборди. Ось, метрах в 50-ти від краю дороги, встановлений, 30-ти метрової завширшки, фанерний орел з розпростертими крилами, що рекламує якусь славнозвісну мінеральну воду. Такі Орли, як я бачив, встановлені по узбіччі багатьох автобанів Чехії. Проїжджаємо повз сільськогосподарського машинно-тракторного парку. Як іграшкові, стоять на майданчику одиниці техніки, пофарбовані у різні яскраві кольори. По путі дорога зустрічає повороти проміж лісистих пагорбів, спуски та підйоми, річки. Віддалік видно селища із шпилями місцевих костелів…

Десь за 2 години уїжджаємо до Брно. Нічим не примітне місто з промисловим пригородом. Власне, наш автобус рухався так швидко, що я не встигав будь що визначне як слід роздивитись. Але ось, вартий уваги та захоплення від побаченого, краєвид: в центрі міста перед моїм поглядом виросла 50-ти метрова скеля, на гребні якої розташувалася якась культова споруда – якійсь стародавній монастир із величним, більш як 100-метровим заввишки, костелом….

Автобус зупиняється на якійсь вулиці біля бордюру. Має бути пересадка пасажирів до Відня в інший автобус, який вже нас чекає поруч. Пасажири переносять свій багаж. Водії, за потребою, допомагають. Хвилин за п’ять ми рушимо далі. Виїжджаємо за місто. За 2 години буде давно очікуваний Відень… Незабаром кордон з Австрією. Зліва від дороги проїжджаємо повз якихось то приздоровенних кам’яних брил, ніби накиданих на рівному полі поруч із одиноким пагорбом, на якому красується середньовіковий казковий палац.

Ось вже попереду хвіст 300-метрової автомобільної черги в очікуванні прикордонно-митного контролю. Наш рейс, вірогідно користується певною перевагою, тому що об’їжджає чергу по вільній смузі справа, і в’їжджає прямо до контрольного терміналу. Пасажири здають свої закордонні паспорти водію, який відносить їх до прикордонної служби…

…Думки про можливі неприємності, у зв’язку із моїм нелегальним перебуванням зайвий час в Чехії, не покидають й досі.

Як я вже вказував у цих спогадах, мені, нібито, було дозволено перебувати в Чехії, як транзитом, то не більше 5-ти діб, і я сподівався, що встигну за цей час достатньо зробити, згідно із своїми планами. Та, як кажуть, апетит з’являється під час їжі. В Чехії, збираючи матеріали, розширювалися і плани. Бачу, що часу не вистачає. Якось в ранці, не пам’ятаю який це був день, поїхав до міграційної поліції, якій підпорядкована прикордонна служба Чехії, щоб спробувати офіційно продовжити безвізовий термін перебування. На жаль, а можливо що і на моє щастя, цей самий день тижня був для поліції вихідним. Поблизу – нікого з людей. Поруч дошка оголошень, на якій прочитав, що, як на замовлення, то виконуються переклади різних документів на чеську мову, в тому числі і з української. Вказана адреса – десь метрів за 200. Може хоч там дізнаюся про перспективу вирішення своєї проблеми.

На 2-му поверсі, при якійсь авто майстерні, знаходжу невеличку кімнатку, в якій два молоді хлопці, за віком та за зовнішністю схожі на студентів, наші українці, займаються справою перекладів. Зустріли мене дуже привітно, доречно напоїли мінералкою, але по суті мого питання нічого сказати не змогли. Радили заходити, як буде потрібна їхня допомога. На тому і розійшлися.

Наступного дня, а можливо і через день, бо були й інші невідкладні справи, я вирішив відвідати Українську Амбасаду в Празі, щоб з’ясувати свій статус і перспективи в Чехії. Консульство розташоване у невеличкому будиночку дачного району Праги–6, Бубенеч. Як завжди, чимала черга українців. Із пересічних співробітників, на моє питання ніхто відповісти не зміг. Довелося чекати Віце-Консула. Той з’явився десь через півтори години. Вислухавши мене уважно, порадив негайно покидати Чехію, і, чим раніше – тим краще, бо можуть статися великі неприємності…

А моїх справ планувалося іще чимало: Пільзень, Черношіце, бібліотеки, та інші заклади. Тоді я згадав одну єврейську притчу: - Приходить єврей – ортодокс до равіна у святковий день – Шабат, за якоюсь порадою, а той в цей час вминає жирну бужанину, що іудеям в цей день релігією заборонено. Єврей здивовано питає:
– Скажи, Рабі, чи хіба можна в такий дань їсти скоромне?
– Ні в якому разі, сину Божій!
– А як же ж ти сам таке коїш?
– Та я ж ні в кого не питаю….
Таким чином я пробув в Чехії майже стільки, скільки було потрібно, але весь час тремтів в очікуванні неприємностей...

….Хвилин за 15, в салон автобуса заходить службовець чеської прикордонної поліції, в уніформі, років 50-ти за віком, із широкими світлими вусами на повному лиці, приємної зовнішності, та роздає паспорти, а звертається, лише до мене:
– Ви їдете до Австрії транзитом через Республіку Чехія?
– Так. Підтвердив я його «здогадку»….Хоч у самого йокнуло під ложечкою...

…Та на щастя усе обійшлося.

На цьому, прикордонна процедура на Чесько – Австрійському кордоні й завершилася. Австрійська сторона мабуть вже пасажирами не цікавилася.



Besucherzahler myspace com
счетчик посещений