design
Elmuna.com
Туризм :: ЦІЛЬОВІ ПОШУКИ ПРОМІЖ ВИЗНАЧНИХ ВІДЕНСЬКИХ ПАМ’ЯТОК

Після Пратера, згідно свого плану дій, рушив в пошуках книжок, перекладених І. Трубою,( тобто казок Бр. Грімм, Бехштейна, Гауффа, Андерсена), на українську мову, та виданих саме у Відні.

Я вже мав адреси найзначніших бібліотек столиці, які мені вказала фрау Даніла з Р-7. Першою по плану була Головна Віденська міська Бібліотека – Bücherein Wien. Будівля бібліотеки – сучасна, оригінальна споруда, збудована поверх 6-ї лінії (U6) станції метро Бурггассе Штадтгалле (Burggasse Stadthalle).

Відень має 6 ліній метро. Німецькою мовою метро зветься Untergründbahn (Підземна дорога). Деякі лінії, за своїм маршрутом, залежно від рельєфу поверхні, прокладені або під землею, або по естокаді, або в траншеї.

Як я вже казав, Відень лежить в передгір’ях Альп, тож, його поверхня має горбастий рельєф. Вказана станція розміщена якраз в траншеї, а понад станцією, продовж лінії, немов на гігантських ногах із залізобетону, стоїть будівля бібліотеки.

Бібліотека має два поверхи – 2-й і 3-й, на які, прямо з рівня платформи, можна піднятися ліфтом. До речи, у Відні усі станції метро і залізниць, там де вони не співпадають з рівнем вулиці, обладнані ліфтами не лише для інвалідів у візках та літніх людей, а й для усіх бажаючих.

В бібліотеці багато відвідувачів, переважно молоді люди, студентського віку. На другому поверсі реєстрація відвідувачів та обмін літератури. Мою увагу привернула така деталь: до бібліотекарів, що сидять за прилавком, стоїть декілька черг, але цікаво саме те, як виглядають ті черги, – не так, як ми звикли бачити, частіше за все, у себе – впритул один до одного, хоч леньку-єньку танцюй, тут кожний наступний в черзі, за попереднім стоїть на такій відстані, щоб проміж них могла вільно пройти будь-яка людина. Дрібниця, скажете, але, як мені здається, варта уваги.

В бібліотеці, книжок І.Труби я не знайшов, але домовився про безкоштовне користування Інтернетом, щодня по одній годині.

Дві зали містять декілька куточків для читання газет та журналів, або просто для відпочинку, якими не рідко користуються бомжі – нелегали, яким в день, мабуть не дає спокій поліція, а спати то хочеться. От і шукають вони такі куточки культурного захисту, з м’якими диванами і кріслами. Візьмуть в руки якусь газетну підшивку, прикриють нею обличчя і вмудряються, не опускаючи рук заплющити очі та дати відпочинок і душі і тілу.

Надалі, я майже кожний день відвідував цю бібліотеку, бо призначену годину користування Інтернетом мусив замовляти щоденно та заздалегідь. Призначений час очікував в одному з газетних куточків, тому мав нагоду підслухати розмову двох безхатніх нелегалів з Польщі та Росії. Врешті з ними познайомився і дізнався для себе дещо цікаве….

Четвертим поверхом над бібліотекою, височить, округлої форми, посклите, кафе – бельведер. Від кафе, прямо до землі, трапецією, спускаються кам’яні сходи із переходами, як до бібліотечних поверхів, так і до станції метро.

Цього дня до вечері мав ще декілька годин вільного часу, тому, вирішив ще поїхати до Національної Бібліотеки, яка розміщена в самому центрі Відня, в одній з величних споруд Імператорського Палацевого комплексу династії Габсбургів – Новому Хофбургу. Нажаль, цього разу, далі як до інформаційного залу, мені потрапити не довелося, оскільки на свій запит про наявність в бібліотеці творів І.Труби, отримав негативну відповідь. Довелося лише милуватися навколишніми архітектурно-історичними спорудами.

Палацами, Площею Героїв, що простягнулася від Нового Хофбургу більш як на кілометр. За Площею Героїв зеленів Народний Сад, а далі майорять шпилі Віденської Ратуші. Якщо з Площі Героїв вийти крізь кріпосну браму міста, споруджену у вигляді архітектурної, з колонадою, арки (Burgtor), перед Вами відкриється панорама з монументом Імператриці Марії Терези, що в середині широкої площі – скверу з фонтанами, по обидва боки якої, будинки музеїв природознавства та історії мистецтва. Далі, метрів за 200 поза скверу, Музейна Площа із цілим музейним комплексом споруд (Мистецтва Сучасного, Дитячого, Тютюну, Архітектурний Центр, Арткультурцентр). По проміж архітектурних споруд весь час їздять великі туристичні автобуси та кінні каретні екіпажі з іноземними туристами.

Несподівано, (було 21-ше червня), близько 18-ї години, задув сильний, шквалистий вітер, від якого на землі закрутило зірване з дерев листя. Хвилин за п’ять нагнало тучі і пішов холодний, колючий дощ. На щастя, я був тепло одягнений, бо теплу сорочку і піджак, які мав, носив на собі замість барсетки. Гроші і документи, залишати десь – не ризикував, хоч адміністрація притулку пропонувала залишати у них. Це був той самий випадок, коли, як кажуть російською, «нет худа без добра», бо до цього моменту стояла спека близько 40*Ц.



Besucherzahler myspace com
счетчик посещений