design
Elmuna.com
Туризм :: ВІДВІДАННЯ ПАРЛАМЕНТУ





Щільно поснідав ( на цілий день), навідався до Австрійського Парламенту. Будівля вразила мене своєю архітектурою. З білого мармуру, колонадою, середнім портиком нагадувала Афінський Парфенон. Зверху, по краям будівлі, та на самій площі поперед Парламентом, на високих п’єдесталах, монументальні кінні скульптури, які дуже нагадували твори російського скульптора Клода, що на Анічковому мосту в С- Петербурзі. В центрі цього ансамблю, поперед фасаду, височить якійсь алегоричний фонтан по за яким, з двох сторін до входу в Парламент, ведуть пандуси.

На стіні, біля входу, встановлена типова Віденська пам’ятна дошка для туристів, на яку спускаються чотири Австрійські біло-червоні прапорці. На дошці напис, німецькою та англійською мовами:
«Споруджено 1874 – 1883 як Імперська Рада за проектом Теофіла Хансена. Проголошення Республіки 12 листопада 1918. Туризм Відня . 63.».

Такі пам’ятні емблеми для туристів, у Відні встановлені на багатьох пам’ятних та визначних спорудах. Таким чином, не завжди треба мати при собі гіда, достатньо хоч елементарно знати німецьку або англійську мову.

Біля парламенту горнулося багато молоді. Якась група школярів, організовано заходила в середину. Оскільки я мав намір відвідати бібліотеку, то увійшовши, звернувся до відповідальних осіб за перепусткою. Відрекомендувавшись, та надавши відповідні документи, отримав поліетиленовий пакет із зображенням Парламенту в малюнковій формі, до якого мусив покласти свої зайві речі та залишити їх в гардеробі. Перепусткою став красивий пластиковий жетон на символічній, двокольоровій, червоно-білій стрічці, який мав повісити собі на шию і носити протягом усього часу перебування в Парламенті.

До того ж, я мав пройти крізь металошукач, яким, у мене був виявлений складний ніж, котрий я забув вийняти з кишені. Ніж був залишений в спеціальній скриньці, а при виході повернутий.

До бібліотеки мене супроводжувала молода симпатична, висока на зріст, жінка, а як для мене, то за віком – дівчина. По путі до бібліотеки, моя супутниця зосередила увагу на високу Рожеву Залу, засклена стеля якої, була обперта на десятки два, ребристих, метрового діаметру, з рожевого мармуру, колон. Підлога Зали була вислана великими мармуровими плитами світлого кольору. Залу освітлювали сонячні проміні, що пробивалися крізь скляну стелю. Інтер’єр зачаровував. Моя супутниця вказала мені на деякі з колон, які вже тепер реставровані, та були дуже пошкоджені, але я не зрозумів ким і коли, за браком свого знання німецької. Ймовірніше за все – американцями під час бомбардування Відня у 1944 – 1945 роках, бо в той час було багато пошкоджено архітектурних шедеврів.

Нажаль, і в цій бібліотеці нічого цікавого для себе не знайшов, та бібліотекар, літня жінка, дала мені адреси іще декількох бібліотек та архівів Відня. Подякував усіх причетних до мого перебування в Парламенті, за люб’язність, отримавши від дівчини, що мене супроводжувала, як подарунок на згадку, іще один великий поліетиленовий мальовничий пакет із австрійським національним архітектурним орнаментом, попрощавшись, покинув Австрійський Парламент.

Помилувавшись ще деякий час архітектурою та навколишнім краєвидом, пішов на ближчу станцію метро. Мій шлях тепер лежав до Архіву Міста та Країни, що в півкілометра від станції метро Газометр.



Besucherzahler myspace com
счетчик посещений