design
Elmuna.com
Туризм :: ПІДГОТУВАННЯ ДО ПРОЇЗДУ ЧЕРЕЗ БУДАПЕШТ

Повільно але впевнено наближався час вимушеного перетинання кордону з Україною. Збігався цей час із 24-ю годиною 20-го липня. Оскільки з Угорською візою остаточно не все ще було з’ясоване, залишалося питання: або їхати автобусом до Брно о 8-35 ранку від зупинки що на Пратерштерн, тоді об 11-ї годині буду в столиці бувшої Моравії, де о 14-ї годині зможу пересісти на другий – Прага – Київ, а вже о 4-й ранку 21-го липня я у Львові. Так усе збігається. Встигаю навіть поснідати в притулку, маю навіть три вільні години, щоб оглянути бувшу столицю Моравії, а що до можливого запізнення перетинання кордону Польщі з Україною на 2 години, з порушенням візового режиму, то в Польському консульстві я вже домовився про продовження строку візи, за моєю потребою.

Але була велика спокуса, як я вже згадував, відвідати Будапешт, тим паче, що мій син Андрій, рік тому побував в Угорщині по туристичній путівці, і став в захопленні від архітектури Будапешту та радив і мені скористатися нагодою.

Відвідати Будапешт я мав намір таким чином: з Відня до Києва їде наш рейсовий український автобус двічі на тиждень – по понеділках і п’ятницях о 18-й годині із заїздом до Будапешту о 22-25, і вже кордон з Україною перетинає в Чопі о 3-й годині ранку, тобто вже в суботу 21-го липня.

Коли я писав заяву на візу, то усвідомлено вказував її термін по 21-ше липня, бо в цей саме день була п’ятниця, і треба буде покидати Австрію. Та не врахував лише ту ситуацію, що перетинати кордон з Україною автобус буде вже на декілька годин пізніше за термін візи, наслідком чого можуть стати великі неприємності. І взагалі, в той час, про Будапешт я і не мріяв. Та щоб мати час познайомитися, хоч би як, із столицею Угорщини, треба було б потрапити до неї, про всяк випадок вранці. З Відня до Будапешту, що дня, їде 4 місцевих рейса, перший з яких, о 7-15, і за 4 години я маю бути на місті. Таким чином залишалося ще досить часу, аж до пів на одинадцяту вечора, на оглядини столиці.

Коли я звернувся за квитком до каси, а це окрема міжнародна автостанція, що поруч із станцією метро Ердберг, то мав неприємну несподіванку, а саме: щоб мені, як іноземцю, проїхати до України крізь Угорщину, треба вже мати, або квиток з Угорщини до країни призначення, тобто до України, або візу до Угорщини, яку має надати Угорське консульство у Відні, бо Угорщина не належить до Шенгенівської зони. Та я вважав, що з візою проблем не буде, адже поляки мені не відмовили, навіть гарантували у продовжені візи.

Та цього дня мені іще поталанило. В касовій агенції при міжнародній автостанції, працювала, як для мене, то за віком дівчина, з Одеси, яка безумовно знала російську мову. І та, мені порадила, запросити з Києва через Інтернет, підтвердження, що мені гарантоване місце в автобусі з Будапешту до України, і щоб це підтвердження було адресоване на адресу їхній агенції «Євролінес» у Відні, тоді вона зможе продати мені квиток, і, скоріше за все, мене пропустять через термінал до автобусу. Назвала своє ім’я – Тетяна і адресу Інтернет-сайта. Питання іще полягало в тому, що, як я купую квиток за певний час до від’їзду, то буду мати ще додаткову пільгу на вартість проїзду до Будапешту, крім тієї що вже мав за віком, здається щось на 10 чи 15 відсотків, яких не хотілося б втрачати. Та при всіх цих умовах, ще не було ніякої гарантії на безконфліктне перетинання кордону з Угорщиною та з Україною. Тому, в моєму випадку, візу до Угорщини бажано таки було отримати, бо хто знає, на якого прикордонника натрапиш. Треба було іще якось заручитися місцем в автобусі від Будапешту, принаймні до Чопу, і я вирішив попередньо поговорити з водіями цього автобусу.

Ближчим понеділком дістався до Зюдбангофу, тобто до Південного залізничного вокзалу у Відні, звідкіль від’їжджає автобус, як прописано в розкладі руху, який мав ще з Києва, щоб перед відправкою поговорити з водієм. В попередню п’ятницю я вже намагався це зробити. Нажаль, того разу, я, по якимсь причинам, запізнився до автобусу, і вирішив хоч дізнатися, де саме та «Платформа 8 на Південному Залізничному Вокзалі», як вказано в розкладі руху. Люди, до яких я звертався, вказали на нову велику автобусну станцію з багатьма платформами, десь метрів за 300 – 400 понад залізницею, поза залізничним вокзалом. Це як трамваєм, то одну зупинку. Та на тій станції були самі голі платформи. А уточнити, звідкіль від’їжджає автобус на Київ не було в кого. На станції жодної людини, жодного автобуса.

Вже цього дня я дістався до вказаної автостанції за півтори години до відправлення автобуса. Мина час. Автобус мусить від’їхати о 18-00, згідно розкладу на Київ. Вже пів на шосту, та на платформі жодної людини. Починаю нервувати. Врешті, сідаю на трамвай, до якого ще метрів 150 від автобусної платформи, і їду до будівлі залізничного вокзалу. Бігаю, метушусь, питаю у якихось людей, де платформа від якої автобус їде на Україну? Мені знову вказують на нові платформи від яких я тільки-но приїхав. Повертаюся знову.

На Платформі №8 збираються якісь люди. Чую мову, нібито знайому, але не російську і не українську. Питаю на який автобус? Куди? Кажуть, на Сербію. Час відправлення майже збігається з відправленням на Київ.

– А про автобус на Київ не чули?
– Ні.

Стаю майже несамовитим. Коли один з чоловіків питає мене, чи не маю телефон агенції? Кажу, що якійсь є. Достаю розклад руху в якому вказаний номер мобільного телефону у Відні. Спасибі слов’янину, він із свого мобільного телефону достається до водія київського автобусу і з’ясовує де саме він знаходиться.

Залишається хвилин 10 до від’їзду. Я пішки, майже бігом, щоб не втрачати часу на очікування трамваю, знову до залізничного вокзалу.

Ніяких оповіщень про те, що десь тут автобусна станція, близько немає, але поза вокзалом є автобусні платформи. Знаходжу платформу №8. Біля автобусу Kiev – Wien купчиться багато людей. Хтось проситься у водія проїхати без квитка, хтось передає на Україну гостинця (а таких чимало, які підгодовують земляків; такса стандартна – 1Євро за кілограм), тобто, водіям не до мене. В останню мить отримав від водія пораду – зробити замовлення через київський офіс на місце в автобусі від Будапешту.

…Бус рушив на Україну, а я пішов подивитися на той Палац, який бачив здалеку, коли минулого разу оглядав Віденський Арсенал.



Besucherzahler myspace com
счетчик посещений